Краєзнавчий музей
Запрошуємо до віртуальної екскурсії нашим музеєм!
Напередодні Дня музеїв – у травні 2010 р. – у Буській гімназії було відкрито відновлений краєзнавчий музей, ідея створення якого належить першому директору гімназії В. П. Жолновичу.
Від часу заснування (1997р.) гімназійний музей суттєво розширив свої експозиції.
Значне місце серед експозиційних матеріалів займають археологічні знахідки, добуті під час розкопок, здійснюваних експедиціями Інституту археології Львівського національного університету імені Івана Франка, які ось уже 20 років очолюють наукові співробітники Інституту археології Довгань П.М. та кандидат історичних наук Стеблій Н.Я.
У вітринах цієї частини експозиції представлені знаряддя праці, побуту від пізнього палеоліту до середини ХVІІ ст., знайдені на території м.Буська та Буського району.
Важливо, що в розкопках, у реставраційних роботах, а також у створенні експозицій музею саме у цій частині активну участь брали як відомі науковці, так і рядові городяни, а саме: В.М. Конопля, науковий співробітник відділу археології Інституту українознавства ім. Івана Креп’якевича Національної академії наук України, а також члени місцевого товариства «Бужани», яке очолює житель м. Буська Зеновій Павлик.
Територіальне облаштування Буська та його околиць можна спостерігати за двома давніми картами – фон Міґа (1772 р.) та кадастровою картою (1845 р.).
Серед експонатів музею – ужиткові речі жителів Надбужжя (поч. ХХ ст.) – горщики-двійнята, гладущики, дерев’яні сандалі – довбанки, плетені з очерету бриль та сумка, дергальня для розчісування льону і конопель, ночви, магільниця, форма для масла, дерев’яний пристрій для розколювання горіхів та інші предмети побуту.
Один із найцінніших експонатів – Дамський ілюстративний літературно-модний журнал «Ваза», який видавався в Петербурзі з 1837 року. У музеї знаходиться підшивка номерів за 1881-1882рр. Журнал у 2004р. музею передала учениця 1 гімназійного класу Мацьків Христина, яка знайшла його на горищі власного будинку у смт. Красне Буського р-ну. Реставрацію журналу провели студенти історичного ф-ту ЛНУ ім.. І.Франка як дипломний проект.
У вітрині, яка розповідає про життя бущан поч. ХХ ст. експонуються особисті речі городян – праски, млинок для кави, підсвічник, механічний годинник, а також пляшка з пивоварні родини Бадені (із зображенням родинного герба).
Одна із вітрин музею присвячена видатній постаті доби національного відродження початку ХХ століття – Євгенові Петрушевичу (3 червня 1863 р. – 29 серпня 1940р.), Президентові ЗУНР, який народився у м. Буську і чиє ім’я з 1997 року носить гімназія.
Серед експонатів – підбірка цікавих фотографії та документів, зокрема фотографії, надані Українським товариством м. Берліна, про перепоховання останків Є.Петрушевича з цвинтаря римо-католицької катедри св. Ядвіги у м. Берліні на Личаківський цвинтар у м. Львові.
У цій же вітрині розміщено макет пам’ятника Є. Петрушевичу, робота львівського скульптора Теодора Штокала, оригінальну купюру номіналом 1000 грн часів УНР (розроблена художником Нарбутом), відеозапис відкриття пам’ятника президенту ЗУНР з участю Івана Вакарчука, на той час Міністра освіти і науки України, та Юрія Бориса, племінника Євгена Петрушевича, сьогодні завкафедрою урології Львівського національного медичного університету ім. Д.Галицького (Відкриття пам’ятника відбулося 1 листопада 2008 р.).
Відображено у музеї одну зі сторінок українського повстанського руху часів другої світової війни. Вона присвячена життю і діяльності Дмитра Куп’яка, члена ОУН-УПА (псевдо Клей).
Дмитро Куп’як народився в с. Яблунівка Буського району 6 листопада 1918р. Помер 13 червня 1995 року і похований у Канаді – на цвинтарі св. Володимира в Оквилі неподалік від Торонто.
14 жовтня 2011 року, у День народження гімназії, День УПА, День козацького війська, пані Стефанія Куп’як, дружина покійного, відвідала музей. Вона була вражена і зворушена побаченим.
В експозиції представлені особисті речі Куп’яка, його книга «Спогади нерозстріляного», світлини з сімейного альбому, підручники, за якими вчився пан Дмитро, перебуваючи далеко від Батьківщини, книги з його особистої бібліотеки.
Усі ці речі люб’язно подаровані музеєві його дружиною – п. Стефанією Куп’як, яка за заповітом свого чоловіка і по його смерті продовжує опікуватися Буською гімназією, надаючи стипендії кращим гімназистам-випускникам та кращим студентам ЛНУ ім. І.Франка, які до вступу навчались у Буській гімназії.
Особливо цінними експонатами у цій частині музею є книги українських письменників, видані за кордоном: збірки – «Золотий бумеранг» Івана Багряного («Прометей», 1946р.), «Зимові дерева» Василя Стуса («література і мистецтво», 1970р.), «Ґратовані сонети» Івана Світличного («Сучасність», 1977р.), роман Миколи Хвильового «Вальдшнепи» (“Українські вісті”, 1950р.).
Книги, за якими вчився Д.Куп’як , перебуваючи в Канаді, написані викладачами Української господарської академії Подєбрадах, видані в Авсбургу (Німеччина), а також (у вертикальному положенні) – карта та опис до неї в переліку населених пунктів і в цифрах «Етнічні групи південно-західної України (Галичина) на 1.1.1939р.» Кубійовича.
Завершенням розповіді про Д. Куп’яка і початком розповіді про ще одну цікаву постать є оригінальна робота – портрет Д.Куп’яка (акварель) у виконанні Миколи Бідняка, лауреата Шевченківської премії, живописця, який створював свої картини, тримаючи пензель у вустах.
Микола Бідняк – один із найближчих друзів Д. Куп’яка, і саме це портретне зображення вінчає надгробок «нерозстріляного» на цвинтарі Святого Володимира у м.Оквил поблизу Торонто (Канада).
В останній експозиційній вітрині знаходимо розповіді про славних жінок, долі яких пов’язані з Бущиною: Іванка Мигаль – провідне мецо-сопрано «Метрополітен Опера» (США); лауреати Шевченківської премії сестри Байко – неперевершене жіноче тріо в українському пісенному океані; Софія Караффа-Корбут – майстриня книжкової графіки із с. Куткір Буського району.
З меморіальних речей Іванки Мигаль у музеї експонується її сценічне взуття, афіші з вистав із її участю, платівка із записом її голосу, фото із сімейного альбому, надані батьком співачки, який свого часу викладав у гімназії м.Буська. Ця гімназія була відкрита в 1912 р. священиком із Соколівки Володимиром Кальбою і проіснувала до початку першої світової війни. У звіті дирекції гімназії за 1912-191З рр. зафіксовано: "6 листопада 1912 року делегація учнів під проводом управителя Л. Редкевича взяла участь у похоронах о. В. Кальби - одного з основателів, ревного покровителя гімназії в Буську".
На відкритті музею (12 травня 2010 року) Юрій Борис з дружиною та сестрою подарували для музею рушник родини Петрушевичів, вишитий за подільськими мотивами на домотканому полотні близько ста років тому.
Відкриття оновленого музею стало можливим завдяки небайдужим людям – меценатам зі Львова, Буська, США, Канади і, зрозуміло, завдяки учителям і учням гімназії, які вклали у цю важливу справу працю своїх рук, душу і серце.
